top of page
93794203_946862095730718_632045480313880576_n.jpg

Практичний психолог Прохоренко Тамара Петрівна

Графік роботи:
 

 

​

Поради психолога батькам учнів.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

  • У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

  • Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

  • Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

  • Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

  • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

  • Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

  • Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.

  • Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.

  • Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

​

Рекомендації  батькам по корекції тривожності дітей                                         

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:                                                                      

*  Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;                            

 *  Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;                         

*  Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;        

*   Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;                                                      

*  Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й одноліткам, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;   *  Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики,спортивних вправ ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.                                                           

*  Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.                                            

*  Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.                                                                                      

*  Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

​

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

  • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

  • Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

​

Особливості  стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

  • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

  • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

​

​

unnamed.png

План роботи шкільного психолога на 2023-2024 н.р.

БАТЬКАМ ПЯТИКЛАСНИКІВ

 

В  5 класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи й однокласники.

 Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер школяра оцінює не один педагог, а декілька.

 Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:

 *  Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.

 *  Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.

 *  Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

 Труднощі переходу з початкової школи в середню:

 *  Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.

 *  Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.

 

Поради батькам п’ятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

 

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

      1.Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
        2. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той та на інший продукт).
        3. Не сваріть, а тим більше  не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
        4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати у неї правильну життєву позицію.
       5. Постійно говоріть із дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що найбільше сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вам це цікаво.
       6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
     7. Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
       8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
       9. Не будуйте ваші взаємини з вихованцем на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

ЧОМУ ПІДЛІТКИ СТАЮТЬ ГРУБИМИ І ПОЧИНАЮТЬ ПРОЯВЛЯТИ  НЕПОВАГУ  ТА  ЗНЕВАГУ?

Як правильно реагувати на грубість підлітків?

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.                                      У першу чергу, говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття. Радьтеся з ним частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.              Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.   Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди, ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.                              Ніколи не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.                Як показують дослідження, діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.   Важливий момент: намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!   Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. А адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

22 міфи про Алкоголь.

 

Міф 1. Алкоголь допомагає при застуді.
Насправді алкоголь знижує імунітет, тому люди які досить часто вживають ал. значно частіше хворіють, у тому числі і простудними захворюваннями. З простудними захворюваннями організм справляється сам, важливо йому не заважати, на заражати себе новою порцією бацил. Корисні домашній режим, спокій, аскорбінова кислота, гірчичники, полоскання горла, але ніяк не склянка горілки.
Міф 2. Алкоголь підвищує апетит.
На жаль, у дійсності алкоголь подразнює слизову оболонку шлунку, викликає гастрит, виразку, панкреатит, порушує засвоєння поживних речовин і веде до дистрофії.

Міф 3. Алкоголь   піднімає настрій.
Не плутайте хороший настрій з придуркуватим, яка викликана наркотичним сп'янінням. Якщо у людини є потреба в підйомі настрою за допомогою алкогольної отрути - це ненормально. Ймовірно, вже сформована залежність. Рекомендація - проконсультуватися у психіатра.
Міф 4. Алкоголь знімає втому.
Насправді він паралізує активність кори головного мозку і викликає дурненьке розгальмування. Необхідним є  відпочинок, сон, перемикання на інший вид діяльності.
Міф 5. Алкоголь знімає стрес.
Ні, він викликає тимчасовий наркоз, вихід з якого важчий самого стресу. Допоможуть скоріше занурення в роботу, спілкування з сім'єю, заняття спортом, хобі.
Міф 6. Алкоголь покращує сон.
Алкоголь вводить в наркотичний сон, веде до швидкого формування залежності, у питущих людей викликає болісну безсоння, що закінчується нерідко білою гарячкою та іншими алкогольними психозами. Краще вибрати фізичну роботу, душевну рівновагу, здоровий спосіб життя.
Міф 7. Алкоголь підвищує потенцію.
На жаль, і в цій сфері алкоголь діє непередбачувано. В одних випадках блокує появу ерекції з неминучим повним фіаско, в інших - ускладнює сім'явивергання, що веде до застою крові і запальних захворювань статевих органів. У звично питущих людей алкоголь знижує вироблення чоловічого статевого гормону - тестостерону, в результаті чого настає імпотенція.
Міф 8. Алкоголь знімає страх.
Ні, він лише викликає безрозсудність і неконтрольовану поведінку.
Міф 9. Алкоголь - калорійний продукт.
Не продукт, а наркотична отрута. Алкоголіки дуже часто гинуть при явищі всіх ознак виснаження. Поживними є продукти, що містять жири, білки, вуглеводи.
Міф 10. Алкоголь розширює судини.
Розширює, але не там, де потрібно. Наприклад, розширюючи судини слизової оболонки шлунка, провокує гастрити, виразки.
Міф 11. Алкоголь зігріває.
Типовий приклад ілюзорності дії алкоголю. Розширюючи поверхневі підшкірні судини, викликає посилену тепловіддачу і замерзання. З-за такого невігластва поплатився здоров'ям не один рибалка ...
Міф 12. Алкоголь допомагає при депресії.
На жаль, він лише ускладнює депресію. Часто штовхає на самогубство.
Міф 13. Алкоголь корисний для серця.
Алкоголь - це кардіотоксична отрута, викликає міокардіопатію. Активні м'язові клітини серця перероджуються на непотріб сполучну тканину. Серцева недостатність, як причина смерті людей, що п'ють, звичне явище.
Міф 14. Алкоголь знижує підвищений артеріальний тиск.
Це той випадок, коли ліки гірші за хворобу. У наркотичному сп'янінні артеріальний тиск знижується, але при виході з наркозу підвищується набагато вищим від початкового.
Міф 15.Алкоголь прочищає організм від токсинів.
Сам є токсином. Шкідливі речовини, включаючи алкоголь, з організму виводять печінка і нирки. Бажано уникати контактів з будь-якими токсинами.
Міф 16. Алкоголь виводить з організму радіоактивні шлаки.
У залежності від локалізації радіаційного ураження застосовуються різні лікарські засоби. Наприклад, при променевих ураженнях шкіри застосовують мазі. Горілці тут немає місця!
Міф 17. Алкоголь допомагає вести бізнес.
Та ні, він допомагає розвалити бізнес, так як алкоголь робить людину безвідповідальною. Успішному бізнесу сприяють підприємливість, діловитість, ініціативність, розум, відповідальність, вміння знайти свою нішу, зв'язки і т.д.
Міф 18. Алкоголь зміцнює дружбу.
Дружба на алкогольному грунті триває до тих пір, поки у вас є гроші. Без грошей питуща людина приречена на самотність.
Міф 19. Алкоголь покращує творчі здібності.
Навпаки, алкоголь пригнічує творчі здібності. Знищуючи нейрони кори головного мозку, поступово веде до недоумства. В алкоголі все живе гине, починаючи від мікробів і закінчуючи людиною.
Міф 20. Алкоголь створює образ міцного, зрілого чоловіка.
На жаль, він виставляє чоловіка в дурному, жалюгідному вигляді. Краще запитайте у жінок, як на їхню думку, виглядає справжній чоловік.
Міф 21. Пити багато - шкідливо, випивати «культурно» - корисно.
«Культурна» випивка веде до звички, звичка переростає в потребу. Потреба - це алкоголізм. Для будь-якої людини найкорисніше - взагалі не пити.
Міф 22. Міцні алкогольні напої - погано, слабкі - добре.
У будь-якому розведенні алкоголь залишається наркотиком. Деякі наші співгромадяни і слабоалкогольним  пивом можуть набратися до безпам'ятства.

​

ЦІКАВІ   ФАКТИ   ПРО   ПСИХОЛОГІЮ   ЛЮДИНИ.

1. Мозкова діяльність продовжується навіть тоді, коли ми відпочиваємо. У цей момент відбувається фільтрація того, що дійсно потрібно відкласти в пам'яті, а що прибрати «про запас». Прокинувшись вранці Ви ніколи не забудете те, що дійсно важливо для Вас, але і не згадайте того, на чому не зупинили свою увагу вчора.

2. Людина відчуває себе більш успішною та щасливою тільки тоді, коли її мозок чимось зайнятий. Більш того, сіра речовина не цікавить монотонна робота – мова йде як раз про постійну метушню концентрації та перемикання з однієї роботи на іншу. Тільки в такі моменти людина відчуває себе щасливою.

3. Ви не можете не звертати увагу на їжу, на інтимність та на небезпеку. Чи помічали Ви, що люди завжди зупиняються, щоб подивитися на сцени нещасних випадків. Насправді, ми не можемо не звертати уваги на ситуацію небезпеки. У кожної людини є особлива частина мозку, яка відповідає за виживання та запитує: «Чи можу я це з'їсти? Чи може це мене вбити?».

4. Дослідники довели, що якщо в юності людина вміла відмовлятися від того, чого сильно бажала, їй даються життєві випробування простіше та з мінімальними втратами.

5. Для того, щоб до чогось звикнути, необхідно трохи більше 2-х місяців, а точніше – 66 днів. Саме такий період знадобиться людині для того, щоб сформувати та довести до автоматизму будь-яку дію. Наприклад, якщо ви хочете перейти на правильне харчування, то вам може знадобитися трохи менше – приблизно 55 днів. А ось до спорту доведеться звикати довше – до 75 днів.

6. Якщо Ви думаєте, що можете мати безмежну кількість друзів, ви глибоко помиляєтеся. Виявляється, що людина за все своє життя може дружити до 150 разів.

7. Бувають випадки, що Ви хочете зробити комусь приємне, подарувавши подарунок, але не знаєте що цій людині потрібно. Рішення є! Скажіть їй, що купили подарунок та запропонуйте відгадати, що це. Людина перерахує те, що хоче.

8. Якщо Вас мучать кошмари по ночах, можливо, Ви мерзнете уві сні. Науковий факт – чим холодніше в спальні, тим більше шансів побачити поганий сон.

9. Навіть позитивні події, такі як закінчення університету, вступ у шлюб або нова робота, можуть призвести до депресії.

10. Кращим засобом від турбот, тривожності і стресу є читання. Це заняття надає більш швидкий ефект на організм. Дивно, але цей спосіб багато краще прийому алкоголю, набагато ефективніше прогулянкам, чаювання або прослуховування музики.

11. У психології є принцип: чим більше очікувань з приводу якоїсь події, тим вище ймовірність нищівного розчарування. Більше чекаєш – менше отримуєш, менше чекаєш – більше отримуєш.

12. Більшість людей в незнайомому місці тримається праворуч. Якщо ви не хочете бути в натовпі або простояти довго в черзі, то знаючи цей факт, сміливо йдіть ліворуч або займайте чергу, яка лівіше.

13. Згідно спостереженням експертів, люди з блакитними очима можуть закохатися всього за кілька хвилин, а люди з карими очима можуть одночасно любити двох. Щоб закохалися зеленоокі, необхідно багато часу, іноді на це йдуть роки. Люди з усіма іншими кольорами можуть закохатися всього за годину.

14. Цікаво те, що хороші оцінки людина запам'ятовує у багато разів краще, ніж погані. З імовірністю 89% люди згадають позначку «5» і лише 29% – оцінку «3». Як наслідок, здається, що оцінка була вище, ніж насправді.

15. Цікаво, що судді в спорті карають частіше ті команди, форма яких чорного кольору. Це підтверджує статистика, яку ведуть НХЛ, ФІФА.

16. Відомий факт, що жінки, перебуваючи в магазині одягу, більше акцентують увагу на полиці та вішалки, на яких панує безлад. Підсвідомо їм здається, що саме там знаходиться щось краще, цікавіше.

17. Цілу сферу психологічних факторів та прийомів використовують на собі магазини. Наприклад, повторювані товари на касі, акції та спеціальні цінники різних кольорів. Якщо на ціннику написати замість «Шкарпетки – 2 грн.» – «АКЦІЯ! Шкарпетки 5 пар = 10 грн.»,продаж можна збільшити рівно наполовину.

18. Якщо в будинку розбите скло, то незабаром жодного цілого вікна в ньому не залишиться, а потім почнеться мародерство – така основна думка теорії розбитих вікон. У більш широкому сенсі ця теорія полягає в тому, що люди набагато охоче порушують правила та норми поведінки, якщо бачать явні ознаки безладу навколо – це було неодноразово експериментально доведено.

19. Люди неохоче суперечать спокійній, врівноваженій людині. Навпаки, коли хтось люто і агресивно відстоює свою думку – йому чинитимуть опір та будуть з ним сперечатися.

20. Ті, хто спить 6-7 годин, менше схильні до ризику передчасної смерті, ніж ті, хто спить по 8 годин. Варто відмітити, що ті, хто спить менше 5 годин – в три рази частіше страждають психічними розладами, ніж ті, хто спить по 8-9 годин.

21. Немає для людини кращого слова, ніж її ім'я. Перше, що треба запам'ятовувати при знайомстві – ім'я. Не посаду, не професію, а ім'я. Це основне правило встановлення хороших відносин.

22. Щоб швидко заснути, треба лягти на спину, витягнутися та розслабити все тіло. Закрити очі і під закритими повіками закотити зіниці вгору. Це нормальний стан очей під час сну. Прийнявши це положення, людина засинає швидко, легко та глибоко.

23. Психологи визначили, що жінці достатньо всього 45 секунд для того, щоб оцінити незнайомого чоловіка. З них 10 секунд вона будує загальне враження про фігуру, 8 секунд оцінює очі, 7 секунд дивиться на волосся, 10 секунд на губи та підборіддя, 5 секунд – на плечі. А останні 5 дивиться на обручку, якщо вона є.

24. Знання психології робить життя простішим, через врахування можливих реакцій оточуючих людей, а застосування практичної психології покращує взаєморозуміння, і допомагає вирішувати конфлікти вчасно.

25. Люди, які страждають депресією, нерідко говорять, що сприймають навколишній світ у сірих тонах. Виявилося, що це не просто психологічний феномен – сірість фарб при депресії має фізіологічну основу. Такий висновок зробили німецькі вчені з університету Фрайбурга, які досліджували процеси в очах пацієнтів за допомогою електроретинограми. Вони виявили сувору залежність – чим сильніше депресивні симптоми, тим слабкіше реагує сітківка ока на стимуляцію демонстації контрастних зображень.

26. Кожен раз, коли Ви подумки повертаєтеся до якоїсь події, Ви змінюєте її, так як нервові шляхи кожен раз інакше активізуються. На це можуть впливати і події, які відбувались пізніше, і бажання заповнити прогалини в пам'яті. Так Ви, наприклад, не пам'ятаєте, хто ще був на зустрічі родичів, але так як Ваша тітка зазвичай присутня, Ви можете згодом включити її в Ваш спогад.

27. Некомпетентні люди часто виявляються вище по кар'єрних сходах своїх більш кваліфікованих колег в силу ефекту Даннінга-Крюгера. Згідно нього, люди з низьким рівнем кваліфікації схильні переоцінювати свої здібності, а, приймаючи невдалі рішення, часто нездатні усвідомити помилковість внаслідок знову ж слабкої компетенції. Люди з високим рівнем кваліфікації дивляться на речі більш тверезо і, навпаки, з низьким рівнем кваліфікації схильні занижувати свої здібності, а також вважають, що оточуючі невисоко їх оцінюють. Ці висновки були експериментально підтверджені психологами Даннінгом і Крюгером з Корнельського університету в 1999 році.

28. Оптимістичний чи песимістичний погляд на світ кожної конкретної людини програмується генетично. Згідно з дослідженнями вчених з Мічиганського університету, він визначається концентрацією нейропептидів Y в мозку: знижена концентрація змушує сприймати навколишній світ песимістично і депресивно.

29. Іноді нерозділене кохання переростає в справжню одержимість і навіть загрожує психічними розладами. Такими, наприклад, як синдром Аделі. Синдром Аделі – це тривала безвідповідна болюча любовна одержимість іншою людиною.

30. Проаналізувавши більше мільярда твітів, опублікованих під час великих спортивних змагань, вчені встановили, що чим «голосніше» та впевненіше заяви сперечальника, тим більше у нього шансів здобути перемогу в дискусії. Іншими словами, говоріть впевнено, навіть якщо знаєте, що неправі.

31. Якщо людина намагається щось пригадати, але при цьому продовжує дивитися Вам в очі, будьте впевнені:Вас обманюють.

32. Жінки відчувають себе коханими, спілкуючись віч-на-віч зі своїм партнером, чоловіки, навпаки, відчувають емоційну близькість у спілкуванні, коли вони працюють, грають, або розмовляють, коли сидять поруч з партнеркою.

33. Між зовнішнім виглядом та злочинністю є пряма залежність. Злочинці менш привабливі, ніж середньостатистична людина. А люди, які більш привабливі, набагато рідше йдуть на злочини.

34. Свідки-чоловіки та свідки-жінки по-різному запам'ятовують деталі злочинів. Коли злочинець, наприклад, вихоплює сумочку, жінки-свідки запам'ятовують вираз обличчя жертви. Свідки-чоловіки, навпаки, запам'ятовують грабіжника.

35. Згідно висновків психологів, всі ми любимо мріяти. Дослідники стверджують, що люди, які люблять мріяти, як правило, більш винахідливі та краще вирішують різні проблеми.

36. Існує психічний феномен – «дежавю», а є зворотній -під назвою «жамевю». Він полягає у раптовому відчутті того, що Ви стикаєтесь з ситуацією або людиною перший раз, хоча насправді вона Вам добре знайома. Але якщо дежавю відчував хоча б раз майже кожен з нас, жамевю зустрічається набагато рідше та може служити ознакою серйозного психічного розладу. В один ряд з ними можна поставити феномен «прескевю» – добре знайомий багатьом стан, коли ви не можете згадати знайоме слово, яке «крутиться на язиці».

37. Найвідоміший приклад «обману через чесність». Людина, яка озвучить свої нечисті наміри, буде виглядати в очах оточуючих більш чесною, ніж людина, у якої ці наміри повністю відсутні або вона їх приховує.

38. Ефект «сліпоти неуваги». Ідея полягає в тому, що ми часто сліпі до того, що відбувається у нас буквально «під носом», якщо ми орієнтовані на якусь іншу задачу.

39. Ви можете запам'ятати тільки 3-4 елементи одночасно. Існує правило «магічного числа 7 плюс-мінус 2», згідно з яким людина не може зберігати більше 5-9 блоків інформації одночасно. Більша частина інформації в короткочасній пам'яті зберігається 20-30 секунд, після чого ми її швидко забуваємо, тільки якщо не повторюємо знову і знову.

40. Ви бачите речі інакше, ніж їх сприймаєте. Згідно з дослідженням Кембриджського університету, «неважлво в якому поряку розміщені букви в слові». Головне, щоб перша та остання букви були на своєму місці. Навіть якщо інші букви будуть перемішані, ви зможете прочитати речення. Це відбувається тому, що людський мозок не читає кожну літеру, слово в цілому. Він постійно обробляє інформацію, яку отримує від органів почуттів і те, як ви сприймаєте інформацію (слова), як правило, відрізняється від того, що Ви бачите (переплутані літери).

41. Ви знаєте, як робити речі, які ніколи раніше не робили. Уявіть, що Ви ніколи не бачили iPad, але Вам його дали та запропонували почитати на ньому книжки. Ще до того, як ви включите iPad і почнете ним користуватися, у Вашій голові вже буде модель того, як читати з його допомогою книги. У вас будуть припущення того, як буде виглядати книга на екрані, якими функціями Ви зможете користуватися, і як Ви це будете робити.

42. Дитина починає сприймати своє окреме «Я» тільки після двох років народження, а до цього вона відчуває себе одним цілим з усім навколишнім світом. Так, як ми з Вами вважаємо свою руку, ногу «собою», так і малюк вважає весь навколишній світ частиною себе.

43. 90% всіх захворювань несуть в собі психологічний характер, а остаточно вилікуваною людина може бути тільки при відновленні своєї душевної рівноваги.

44. Доведено, що дитина, позбавлена на тривалий час фізичного контакту з людьми, деградує і може загинути. Як наслідок цього, відсутність фізичних емоційних зв'язків може бути фатальною для людини. Це у своєму роді сенсорний голод, який необхідно стимулювати в житті людини.

45. Спостереження психологів показують, що при особистих контактах співрозмовники не здатні дивитися один на одного постійно, а лише не більше 60% загального часу. Однак час зорового контакту може виходити за ці межі у двох випадках: у закоханих та у агресивно налаштованих людей. Тому якщо малознайомий чоловік довго і пильно дивиться на вас, найчастіше це говорить про приховану агресію. :))

46. Тривалість візуального контакту залежить від відстані між співрозмовниками. Чим більше відстань, тим більш тривалі контакти очей можливі між ними. Тому спілкування буде більш ефективним, якщо партнери сидять по різні сторони столу – в цьому разі збільшення відстані між ними буде компенсуватися збільшенням тривалості контакту очей.

47. Жінки довше дивляться на тих, хто їм симпатичний, а чоловіки – на тих, хто симпатизує їм. Як показують спостереження, жінки частіше за чоловіків використовують прямий погляд, а тому вони менш схильні сприймати пильний погляд як загрозу.

48. Не слід думати, що прямий погляд є ознакою чесності і відкритості. Людина, яка вміє брехати, може фіксувати погляд на очах співрозмовника, а також контролювати свої руки, не дозволяючи їм наближатися до свого обличчя.

49. Звуження та розширення зіниць не підпорядковується свідомості, а тому їхня реакція дуже чітко показує зацікавленість партнера до Вас. Розширення зіниць показує посилення інтересу до Вас, про ворожість розповість їх звуження. Однак подібні явища слід спостерігати в динаміці, тому що розмір зіниці залежить також від освітленості. При яскравому сонці зіниці в людини вузькі, в темному приміщенні зіниці розширюються.

50. Теорія нейролінгвістичного програмування стверджує, що по руху очей співрозмовника можна дізнатися, які саме образи зараз у свідомості людини і чим вона зайнята в даний момент: придумує або згадує.

51. Якщо співрозмовник дивиться ліворуч вгору або просто вгору, швидше за все він занурений в зорові спогади. Такий погляд можна спостерігати в людини, що відповідає на питання «Хто зображений на двох-гривневій купюрі?».

52. Погляд у напрямку праворуч вгору видає зорове конструювання. Людина намагається уявити те, що вона ніколи не бачила. Наприклад, спробуйте уявити Вашого близького друга в скафандрі космонавта.

53. Погляд ліворуч в сторону говорить про слухові спогади. Наприклад, згадайте звуки фортепіано. Якщо погляд спрямований праворуч в сторону – це ознака слухового конструювання. Наприклад, уявіть, як розмовляють інопланетяни.

54. Погляд ліворуч вниз – внутрішня розмова з собою. Вміння невимушено та непомітно спостерігати за очима співрозмовника, аналізуючи його, нададуть Вам неоціненну допомогу, як у щоденних розмовах, так і в разі важливої ділової бесіди.

 

 

 

 

 

 

Значення кольору в психології

 Про значення кольору в психології написано безліч статей і книг. Вченими вже давно виявлені закономірності впливу кольору на психологічний стан людини і ось деякі результати їх спостережень:

• Червоний колір, як допінг, збуджує психіку людини, пробуджує в ньому бажання діяти і просто піднімає настрій. Однак постійне стимулювання психіки може привести до стресів і нервових зривів.

 • Оранжевий колір теж піднімає настрій, але «м’яко», неагресивно і вважається «кольором добра», проте його енергетичний вплив на психіку теж досить велике. Крім того, він, безумовно, «креативний», тобто стимулює розумову діяльність і пробуджує в людині творчі здібності, так що в кімнатах, де ви збираєтеся відпочивати, вішати  оранжевого кольору не рекомендується.

 • Жовтий колір формує позитивне й оптимістичне ставлення до життя (не дарма його так люблять циркові клоуни!), Покращує травлення, сприяє прояву позитивних емоцій і виникнення довірчих відносин.

 • Зі значенням чорного кольору в плані впливу на психіку людини не все так однозначно, як з іншими. З одного боку, його діловий аскетизм і стриманість допомагають людині внутрішньо сконцентруватися, а з іншої точки зору чорний колір – це колір депресії, песимізму і активного неприйняття світу. Вибирати чорний колір у якості єдиного кольору, наприклад, інтер’єру квартири або квартирних штор дуже не рекомендується – тільки в поєднанні з іншими, більш світлими тонами, тому беріть свій краскопульт  і терміново перефарбовуйте стіни, якщо вони у Вас монотонно чорні..

 • Блакитний колір для більшості людей асоціюється з небом, вселяє в душу оптимізм і спокій, пригнічує агресивність і руйнівні емоції.

 • Зелений – це весняний, ніжний, оздоровчий і самий безконфліктний колір. Зелений і блакитний – це два найбільш рекомендованих кольору штор для комфортного відпочинку.

 • Білий колір є як би логічним «продовженням» денного світла. Основні асоціації, які він викликає – це благородство, чистота, помірність і урочистість, відповідно до них формується і психоемоційний настрій людини, наприклад, в приміщенні, де в оформленні інтер’єру переважає білий колір.

Це лише основні закономірності впливу кольору на психіку людини, їх мала частина. Різні колірні поєднання можуть народжувати в нашій душі інші, найрізноманітніші емоції й формувати комфортні для людської психіки кольорові гами вміють тільки професіонали, озброєні спеціальними знаннями і постійно в цій справі практиковані.

Година психолога для батьків  5 – 8 класів

 «Як викликати інтерес  у підлітка до навчання»

 

Бесіда «Байдужість до навчання – проблема дитини чи дорослих»

Кожна дитина у будь-якому віці допитлива і розумна по-своєму. В юності ж розумова активність набуває дещо дуже характерних рис.

Одна з особливостей пізнавальної сфери підлітків — те­оретичність їхньої розумової діяльності. У цьому віці вияв­ляється живий інтерес вже не тільки до самих фактів, скільки до їх аналізу, обговоренню і розміркову­ванню над ними. Підлітка часто цікавлять дуже абстрактні запитання: «Що таке випадковість? Що знаходиться поза Всесвітом?

Уже набагато менше уваги привертають наочний на­вчальний матеріал, самі по собі конкретні факти, повідом­лені вчителем або навчальною книгою. Навіть демонстрація ефектних дослідів не справляє на підлітків такого вражен­ня, яке вона справляє на трохи молодших учнів.

У цьому віці цікаво узагальнювати факти, шукати теорії, що пояс­нюють той чи інший фізичний або хімічний ефект. Хочеть­ся слухати про це, сперечатись, розмірковувати.

Психологи досліджували розвиток допитливості у шко­лярів. Вони дійшли висновку, що існує доволі поширене явище: байдужість школярів до навчальних дисциплін. Байдужість одне з уособлень того сумного явища, назва якому формалізм знання. Учень втрачає сенс найважливі­ших понять матеріалу, який вивчає, і навіть не намагаєть­ся подолати перепону.  Він слухає пояснення вчителя, читає підручник, художні твори, рекомендовані програмою, але не вникає, та й не намагається вникнути у незрозуміле.

Ліниві і недопитливі... а хто винен у цьому? Учні? Або всі ми: родина, школа? Будьмо відверті: і все добре, і все погане, що є в дітях, — результат впливу дорослих. Будь-який недолік у роботі школярів — так чи інакше є відобра­женням наших промахів.

Основна книга, з якою працює школяр усі роки навчан­ня, — підручник. Як же складаються відносини між шко­лярем і підручником? Матеріал книги може бути далеким від інтересів учня. Підручник може бути нецікавим і тому, що для одних школярів він занадто складний, а для ін­ших — занадто простий. До того ж підлітки часто не озбро­єні навичками самостійно працювати з книгою, а механічне заучування викликає у них лише втому та нудьгу. Окрім цих особистих причин відчуження дитини від підручника, є одна спільна: позиція школяра по відношенню до навчан­ня. Дійсно, яку задачу ставимо ми, дорослі, перед школя­рем, коли він береться до навчання? Дуже просту: вивчи та дай відповідь. Вивчи, тобто запам'ятай і перекажи. А пере­казати треба, за думкою деяких дорослих, якомога ближче до тексту. Чим ближче — тим краще. А між тим саме до­слівний переказ зазвичай свідчить про нерозуміння тексту і про те, що дитина не ставила перед собою завдання зрозу­міти інформацію, яку вивчила.

Помилкова формула «вивчи — дай відповідь»

У чому ж полягають слабкі сторони задач «вивчи і дай відповідь»? Перш за все, в тому, що учень стає пасивним виконувачем, а не активним творцем своїх знань. Пасивний розумовий труд набагато менш ефективний, ніж активний, творчий. До того ж він менш привабливий, більш важкий і зовсім не викликає позитивних емоцій.

Саме тому знання, здобуті у такий спосіб, і залишаються формальними, не вбудовуються в духовний світ зростаючої людини, не стають джерелом розумового і морального роз­витку.

Як викликати у підлітка зацікавленість до навчання

У юнацькому віці яскраво виявляються індивідуальні відмінності в інтересах та схильностях. Помітно виділя­ються дві групи юнаків та дівчат. Якщо одні не відчувають особливої схильності до окремих предметів і навчаються по всіх дисциплінах приблизно однаково, то в інших чітко визначені інтереси, про них вже відомо і вчителям, і одно­класникам, що ці учні сумлінно навчаються і люблять одні предмети і зовсім байдужі до інших.

Що викликає зацікавленість до тих чи інших предме­тів? Причин багато, але найбільш поширені наступні:

  • цікаве викладання предмета;

  • інтерес до самої науки;

  • престижність даної сфери знань;

  • практична значимість предмета, пов'язана з життє­вими планами;

  • успіхи в навчанні з цього предмета;

  • захопливість самого процесу отримання знань, що вимагає розумової і практичної активності.

Відкинувши пасивний метод навчання, батьки мають ви­кликати у дитини прагнення самостійно здобувати знання. Не запам'ятовувати, а перед усім аналізувати, осмислюва­ти, розуміти матеріал, виявляти особисту розумову актив­ність у засвоєнні навчального матеріалу — ось до чого слід привчати підлітків. Тоді і запам'ятовування стане більш легким і ґрунтовним. Треба навчити дитину не запам'ятову­вати все підряд, а вилучати головне, встановлювати в тексті смислові зв'язки і відношення, співвідносити нові знання з тими, що були засвоєні раніше, при цьому контролювати себе, самостійно ставити запитання до тексту, і ще багато чого іншого.

Треба навчити підлітка зупиняти увагу на тому, чого він не знає або не розуміє. Іноді школярі не розуміють не лише окремих слів або висловлювань: вони, читаючи підручник, зустрічають і незрозумілі думки. Чи звертають вони ува­гу на ці думки? Чи намагаються їх «розшифрувати»? Чи завжди встановлюють для себе такий факт: в тексті є не­зрозуміла думка?

Часто дорослі не переймаються проблемою нерозуміння їхніми дітьми нового матеріалу. Ми не лише не виховуємо в дітях прагнення знайти відповідь, подолати бар'єр цьо­го нерозуміння, але іноді навіть перешкоджаємо. Зазвичай і в родинах, і в школі складається неправильне ставлення до того, що учень не розуміє чогось: це вважається йому за провину, може викликати докір, осудження або навіть глузування.

Як слід чинити у цьому випадку? Ставлення дорослих до підлітка має бути доброзичливим, уважним, заохочу­вальним. Бо інакше дитина, зіткнувшись з глухою стіною байдужості, втратить бажання пізнати цей світ, відкрити для себе його таємниці. Батьки мають дати зрозуміти шко­ляреві, що дійти суті незрозумілого — важлива і необхідна справа. Це розуміння — перша сходинка активної обробки нових знань. Подивитись у вічі своєму незнанню або нерозумінню — це перший поштовх до того, щоб забажати діз­натись і зрозуміти. Саме дізнатись і зрозуміти,'а не просто вивчити.

Навчаємо підлітка навчатись

Що таке навчати навчатися самостійно? Це, по суті, постаратись допомогти дитині знайти власний, індивіду­альний стиль роботи, що дозволив би якомога повніше розкрити юну особистість. Підлітків слід навчати тому, як опанувати новий матеріал підручника, законспектувати статтю, записати лекцію, їм треба дати навички самостій­ного пошуку потрібної інформації, пояснити, як користува­тись довідковими матеріалами, каталогами та ін.

Якість роботи залежить і від уміння правильно організо­вувати її. Отже, будемо навчати дітей планувати свої спра­ви, вибирати найбільш підходящих для занять режим дня, цінувати час, розумно розподіляти його.

Мета навчання, у тому числі і домашнього, не просто оволодіння знаннями, але й розвиток самостійності мислен­ня, виховання здібностей, формування багатого духовного світу, морально здорової особистості.

 

Анкета для батьків «Вплив родинної атмосфери на успішність дитини».

 

Поставте відмітку біля відповідей.

  1. Чи знаєте Ви, від чого залежить психологічний настрій дитини на весь день? (Оберіть потрібний варіант відпо­віді.) 

  • Так. 

  • Ні.

  1. Яке запитання Ви ставите дитині, коли вона повертаєть­ся зі школи?

  • Які оцінки ти сьогодні отримав?

  • Що було цікавого в школі?     

  • Чи не накоїв ти сьогодні що-небудь?

  1. Що ви знаєте про те, як слід реагувати на успіхи та не­вдачі дитини у школі?

  • Знаю багато, бо багато читав про це.       

  • Я мало читав про це.      

  • Нічого не знаю.

  1. Чи знаєте Ви, що створює в родині атмосферу неспокою, що є перевантаженням для нервової системи дитини?

  • Так, знаю.

  • Знаю, проте хотілося б дізнатись більше.

  • Не знаю нічого.

  1. Чи потрібна Вам порада щодо здійснення контролю за роботою дитини вдома і щодо надання їй розумної допо­моги?

  • Так, необхідна.

  • Ні.

  1. Чи вважаєте Ви, що підвищені й агресивні інтонації є невід'ємною частиною виховного процесу в родині?

  • Так, це єдиний спосіб впливу на дитину.

  • Так, але я обминаю цього.

  • Ні, це неприпустимо.

bottom of page